рекомбінаційний — прикметник … Орфографічний словник української мови
рекомбінація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
рекомбінований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
рекомбінувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
рекомбінантний — а, е. Прикм. до рекомбінант. •• Рекомбіна/нтна моле/кула молекула, що бере участь у створенні рекомбінанта … Український тлумачний словник
рекомбінаційний — а, е. Стос. до рекомбінації … Український тлумачний словник
рекомбінований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до рекомбінувати … Український тлумачний словник
рекомбінувати — у/ю, у/єш, недок. Здійснювати рекомбінацію … Український тлумачний словник
рекомбінуватися — у/ється, недок. Пас. до рекомбінувати … Український тлумачний словник
рекомбінант — а, ч., біол. Дочірня клітина чи особень, що виникла внаслідок перерозподілу генетичного матеріалу батьків … Український тлумачний словник
рекомбінація — ї, ж. 1) фіз. Взаємодія протилежно заряджених частинок, внаслідок якої утворюються електрично нейтральні частинки (молекули, атоми). 2) Розміщення складових частин чого небудь у новому порядку. 3) біол. У генетиці – перерозподіл генетичного… … Український тлумачний словник